В Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області часто надходять звернення громадян населених пунктів області щодо порушень їхніх прав внаслідок розміщення вигрібних ям сусідами з порушеннями санітарних вимог.

  Роз’яснюємо, як бути в таких ситуаціях.
  Відповідно до пункту 2.21. «Державних санітарних норм і правил утримання території населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011р. №145 рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.
  Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об'єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.
  Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється.
  Відповідно до пункту 2.22 Державних санітарних норм і правил утримання території населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011р. №145:
  - Вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.;
  - В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
  Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку із дотриманням правил добросусідства. Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно законодавством.
  Частиною 3 ст. 158 Земельного кодексу України та п. 2.22 Державних санітарних норм і правил утримання території населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011р. №145 визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Земельні спори у межах населених пунктів, у тому числі щодо додержання громадянами правил добросусідства, вирішують органи місцевого самоврядування.