На території Івано-Франківської області все ще реєструються поодинокі випадки захворювань на лептоспіроз серед свійських (ВРХ, коні, свині), домашніх (собаки, коти) тварин та тварин дикої фауни, зокрема дикого кабана.

 Лептоспіроз (Leptospirosis) – природно-осередкова хвороба сільськогосподарських, домашніх, промислових і диких тварин, що проявляється в типових випадках гарячкою, жовтяницею, гемоглобінурією, некрозом слизових оболонок та шкіри, у свиней – масовими абортами, народженням і загибеллю нежиттєздатного молодняку.
 До лептоспірозу сприйнятлива людина.
 Найбільшим резервуаром лептоспірозу в природі є гризуни (пацюки, миші, полівки, ондатри тощо), серед свійських тварин – велика та дрібна рогата худоба, свині, собаки.
 В світі на сьогодні захворювання тварин і людини викликають близько 250 сероварів лептоспір, об’єднаних у 26 серогруп. В Україні лептоспіроз спричинюють збудники 17 серогруп. Найбільш розповсюджені серогрупи Icterohaemorrhagiae, Grippotyphosa, Hebdomadis, Sejro, Mini, Canicola, Pomonа, Tarassovi, Bratislava, Cynopteri.
 Розмножуючись в організмі тварин, лептоспіри із сечею виділяються у зовнішнє середовище, забруднюючі його та створюючи постійні вогнища лептоспірозу . В природі такі вогнища формують дикі гризуни в непроточних водоймах – болотистій місцевості, навколо озер, річок. Тому лептоспіроз називають природно-вогнищевим захворюванням.
 Свійські тварини та люди можуть заразитися лептоспірозом від диких гризунів, а також при вживанні забрудненої сечею гризунів води та кормів. Таким чином, вогнища лептоспірозу можуть формуватися і в сільській місцевості при потраплянні стоків із тваринницьких ферм до ставків, озер тощо.
 Важливим є той факт, що лептоспіроз у тварин зазвичай перебігає без клінічних ознак та в дуже легкій формі, тому хворі тварини не гинуть, але залишаються носіями інфекції. Тварини-лептоспіроносії залишаються клінічно здоровими та виділяють збудника у навколишнє середовище, створюючи вогнища інфекції. Свійські тварини можуть виділяти збудника із сечею від декількох місяців до декількох років, а дикі гризуни виділяють лептоспіри із сечею все життя.
 У великої рогатої худоби та свиней досить часто єдиним проявом інфекції є аборти та зниження продуктивності.
 Домашні собаки, що живуть на присадибних ділянках чи навіть у будинках, в останні роки все частіше хворіють на лептоспіроз. Причиною їхнього захворювання також є контакт із зараженою водою, поїдання або укуси гризунів. Собаки можуть заражатися одна від одної, тоді як від людини до людини хвороба передається рідко. Найхарактерніші форми лептоспірозу собак – інфекційна жовтуха і тиф. Джерелом інфекції собак є пацюки, миші, свині та самі собаки. Інкубаційний період захворювання від 5 до 20 діб, потім спостерігається підвищення температури тіла, слабкість, втрата апетиту, блювота. В кінці першого тижня захворювання проявляється жовтяниця слизових оболонок та шкіри, іноді крововиливи. Сеча часто темно-коричневого кольору. На цей симптом особливо треба звергати увагу. Закінчується хвороба здебільшого загибеллю. У гострих випадках хвороби різко підвищується температура тіла, собака відмовляється від їжі, спостерігається спрага, кров’яний пронос або закреп.
 За підозри на це захворювання слід обов’язково звернутися до лікаря ветеринарної медицини та виконувати правила особистої гігієни. Під час догляду за хворими тваринами слід змащувати на руках рани та подряпини колодієм, дезінфікувати приміщення, де перебуває хвора тварина, 2 -3%-ним формаліном або хлораміном.
 Тварини, що перехворіли, зазвичай тривалий час можуть залишатися лептоспіроносіями (до 3 і більше років) та бути джерелом інфекції для інших тварин. Тому їх треба обов’язково досліджувати на лептоспіроносійство і проводити заходи щодо його усунення. Зараження людини від собаки трапляється рідко, бо сеча у них кислої реакції, у якій лептоспіра довго не виживає у навколишньому середовищі, проте у зв’язку з тісним контактом людини і чотириногих друзів усе ж таки слід остерігатися можливості зараження від цих тварин.
 Уберегти свійських тварин та своїх домашніх улюбленців від лептоспірозу можна, вакцинуючи їх.
 На відміну від тварин лептоспіроз у людини перебігає дуже тяжко, у випадку несвоєчасного встановлення діагнозу можливі смертельні випадки.
 Основний шлях зараження людини – водний. Лептоспіри потрапляють у водойми із сечею хворих тварин і виживають там тривалий час – тижні, місяці. При потраплянні сечі гризунів на продукти харчування лептоспіри можуть виживати на них від декількох годин до декількох тижнів при підвищеній вологості. Механізм зараження лептоспірозом контактний – водний, аліментарний (через шлунково-кишковий тракт) та через рани. Зараження відбувається при вживанні зараженої води, при купанні, риболовлі, полюванні у заболоченій місцевості, при догляді за хворими тваринами. При цьому для зараження достатньо найменшої подряпини шкіри, або слизової оболонки, через яку лептоспіри проникають у кров людини. В шлунку лептоспіри швидко гинуть через наявність в ньому кислого середовища, тому при вживанні інфікованої води або їжі зараження відбувається через дрібні пошкодження слизової оболонки ротової порожнини. Хвора людина не становить небезпеки для інших людей, в сечі людини лептоспіри швидко гинуть через велику кислотність і не виділяються у зовнішнє середовище.
 Лептоспіри утворюють екзотоксин і ферменти патогенності, а при їх загибелі вивільнюється ендотоксин. Лептоспіри стійкі до дії низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), тривало виживають у воді, однак дуже чутливі до висушування, сонячного проміння, високої температури, кислот, препаратів хлору.
 З профілактичною метою необхідно систематично проводити дератизаційні заходи, не допускати до джерел водопостачання і продуктів харчування гризунів; не вживати воду з відкритих водойомів; проводити комплекс ветеринарно-санітарних робіт. Важливим заходом специфічної профілактики лептоспірозу являється вакцинація, яка проводиться згідно з чинними настановами по застосуванню вакцин з тими серотипами і сероварами, які виявлені при діагностиці тварин.
 Отже, уберегти свійських тварин та своїх домашніх улюбленців від лептоспірозу можна, вакцинуючи їх, а також своєчасна боротьба з пацюками та мишами є запорукою вашого здоров’я та здоров’я тварин у вашому господарстві.