Головне меню

Подати звернення

СИБІРКА: що необхідно знати

  За повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, 08.10.21 1на території зоокутка парку «Топільче» комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» (м. Тернопіль), загинув поні. За результатами лабораторних досліджень Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ) 04.10.2021 підтверджено захворювання на сибірку.

  Завдяки постійній вакцинації проти сибірської виразки сільськогосподарських тварин у господарствах Прикарпаття, Івано-Франківська область благополучна щодо захворювання на сибірку.
 Однак, враховуючи ситуацію, що склалась, зупинимось на основних питаннях щодо сибірської виразки тварин та попередження від цього небезпечного захворювання.
  Сибірка – це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.
  До захворювання сприятливі як тварин так і люди. Захворювання протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.
  Яким чином передається захворювання?
  Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.
  Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.
  Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.
  Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.
  Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом.
  Сибірка не передається від людини до людини.
  Шляхи передачі інфекції:
- контактний — через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
- аліментарний — через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
- аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;
- трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).
  Чи лікується це захворювання?
  Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.
  При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!
  Як уникнути інфікування сибіркою:
- купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
- люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
- виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
- забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
- впорядковане захоронення трупів тварин;
- ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
- контроль захворюваності тварин;
- знищення заражених трупів тварин;
- обов’язкове профілактичне щеплення сприятливих тварин проти сибірки (велика рогата худоба та дрібна рогата худоба – з 3 місячного віку, а коні – з 9 місячного віку);
- отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.

Гаряча лінія

Календар

Травень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

Пошук