Головне меню

Генетично модифіковані рослини – проблеми і перспективи використання

  За інформацією спеціалістів відділу контролю у сфері насінництва та розсадництва Головного управлінняgmo345fghgf Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, перші трансгенні рослини були одержані у 1983 році, а початком їх масового поширення вважається 1996 рік. Процес вирощування генетично модифікованих рослин базується на відборі і введенні у рослини конкретних генів стійкості до шкідників, хвороб, гербіцидів, холоду, нестачі вологи, засолення, кислотності грунту тощо.

  Сучасні технології дозволяють вченим брати гени з клітин одного організму та вбудовувати їх у клітини іншого, в результаті чого зараз існує, для прикладу, картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбивають колорадського жука, стійка до посух пшениця, в яку вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали.
  За офіційними відомостями сьогодні в світі генетично модифікованими рослинами (соя, кукурудза, ріпак, бавовна, рис, пшениця, а також буряк, картопля і тютюн ) засіяно понад 60 млн. гектарів. Найчастіше культурні рослини наділяють стійкістю до гербіцидів, комах, вірусів.
  Більшість вчених вважають, що генетично змінені рослини викликають мутацію живих організмів, які харчуються ними. Генетично модифіковані організми – значне наукове досягнення, але вплив їх на організм людини достатньо не вивчений і тільки якщо у третього покоління споживачів не з’являться зміни на генетичному рівні можна говорити що ГМО безпечне і може стати основою для вирішення продовольчої проблеми планети.
  Нові сорти трансгенних рослин набули значного поширення, зокрема площа посіву під чотирма найбільш розповсюдженими культурами (соя, кукурудза, бавовник , ріпак ) складає майже 30 % світових посівів. Особливо значні площі зайняті під трансгенними сортами сільськогосподарських культур в США , Аргентині, Канаді, Бразилії, Китаї, а в Європі – Іспанії, Швейцарії, Румунії, Болгарії. Разом з цим у Європі вже давно діє норма вмісту генетично модифікованих організмів в продуктах харчування – не більше 0,9%, в Японії – 5%, в США і Канаді – добровільне маркування.
  Провідні країни світу створюють правову та нормативну базу щодо вмісту ГМО в харчових продуктах, а у 2004 році в ЄС створено регуляторну систему з питань безпеки , маркування та відстеження ГМО.
  Вже у 1995 році американська компанія – гігант « Монсанто » запустила на ринок генетично модифіковану сою, тобто у ДНК рослини був впроваджений чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур’янам та стійкості до гербіциду гліфосату.
  У нашій державі питання використання генно-інженерних технологій регулюється Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», Законом України «Про якість і безпечність харчових продуктів», постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2007 р. за № 985 «Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та мікроорганізми».
  Відповідно до чинного законодавства в Україні вирощувати та переробляти генетично модифіковану продукцію офіційно заборонено, однак оцінка від приватних товарних аналітиків та Міністерства сільського господарства США свідчать, що у 2016 році частка генно-модифікованої сої в Україні становила 80 %, а кукурудзи - 10% від загальної площі посіву.
  А тепер варто згадати що ці культури відіграють особливу роль у процесі годівлі сільськогосподарських тварин та у харчовій промисловості (зокрема виробництво ковбасних та кондитерських виробів ) у той час як недостатня або повністю відсутня інформація щодо дії ГМО на генетичний апарат клітин живих організмів, людини та екосистему в цілому.
  Нові гени і генетичні продукти, що вводяться у харчування, часто взяті від бактерій і вірусів й інших непродовольчих різновидів, які людина раніше не споживала. Результати тривалого впливу, цих генів і їх продуктів на людське здоров’я важко передбачити.
  Сільськогосподарська продукція, що містить генетично модифіковані компоненти, продається під виглядом «чистої», трансгенні соя, кукурудза, ріпак, соняшник приходять в Україну під виглядом дослідних та фуражних партій.
  Протягом 2012- 2015 років на базі Державного науково- дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, Регіональних державних лабораторій ветеринарної медицини було досліджено щодо наявності генетично модифікованих організмів 14,9 тис. зразків сільськогосподарських культур, і у 55,1 % зразків виявлено ГМО, зокрема ГМ – лінії сої було виявлено у 1915 – ти зразках, ГМ – лінії кукурудзи, у 4403 – х зразках ГМ – лінії ріпаку – у 1875 - ти зразках.
  Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 р. за № 45 «Про затвердження положень про територіальні органи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» на Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області у сфері насінництва та розсадництва покладено завдання здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських культур при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритих системах на підприємствах, в установах і організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
  Дослідження з виявлення генетично-модифікованих організмів проводяться на базі Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Пошук

Вхід

Гаряча лінія

АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ