Головне меню

Про причини зрідження та загибелі посівів озимих культур в зимовий період

  Перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібноtravaaas завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків.
  Пошкодження та загибель озимих можуть бути викликані осінньою засухою і слабким загартуванням сходів, сильними морозами в малосніжні зими, різкими коливаннями температури, великими снігопадами та сніжним покровом, довго не талим весною (випрівання), застояністю на поверхні грунту води (вимокання), льодяними кірками, випиранням, розривом вузлів кущіння на важких грунтах, механічними пошкодженнями, грибними хворобами та ін. Нерідко загибель наступає від спільної дії декількох факторів.

ВИМЕРЗАННЯ - одна з найбільш роз¬повсюджених та частих причин пошкод¬ження та загибелі озимих. Під впливом довгих морозів в клітинах рослин та міжклітинниках утворюється лід. Внаслідок відтягування води масою льоду цитоплаз¬ма обезводнюється та відбувається коагу¬ляція її колоїдів. Цей процес незворотній - білок денатурується.
   Вимерзлі рослини, які вийшли з-під снігу, спочатку мають зелений колір, але після відтаювання втрачають тургор та швидко жовтіють.
З наближенням весни морозостійкість озимих падає. На початку зими вони мо¬жуть витримувати більш низькі темпера¬тури, чим у весняний період (озимий ячмінь до -12°С, жито до -20°С, озима пшениця -16...-18°С). Навесні, особливо після початку відростання, різкі коливання температури до -8...-10°С, можуть бути згубними для посівів.
  Добрі результати в боротьбі з загибеллю озимих від вимерзання дає посів зимо¬стійких сортів, які пристосовані до кон¬кретних грунтово-кліматичних умов. На¬дійно захищає озимину від зимових пош¬коджень снігозатримання, так як сніг має малу теплопровідність.
ВИПРІВАННЯ озимих може відбува¬тися в таких випадках:
- якщо загущені, перерослі з осені озимі вкриті товстим шаром снігу, який навесні довго не сходить, а також при негли¬бокому промерзанні ґрунту, коли озимі під впливом тепла починають оживати та енергійно дихати під снігом;
- коли на посівах озимих утворюється підвісна прозора льодяна кірка, під якою відмічається підвищення температури. В цих умовах під впливом світла рослини поновлюють життєдіяльність;
- при випаданні снігу товстим шаром на не промерзлий ґрунт, коли озимі ще не під¬готувалися до зимівлі. Вони продовжують рости, інтенсивно дихати та швидко вико¬ристовують запасні поживні речовини.
  При випріванні озимі гинуть від висна¬ження. Спочатку використовуються вугле¬води, потім відбувається розпад білка, та, в кінець виснажені рослини починають хворіти сніговою пліснявою, склеротинією та іншими хворобами. При виході з-під снігу вони з'являються побурілими та слабкими, тканини мертвіють.
ВИМОКАННЯ спостерігається в безстічних занижених місцях, на глинистих, слабо проникних ґрунтах, де ранньою весною під снігом або після його сходу накопичується снігова вода. Застій вологи викликає загибель озимих внаслідок порушення дихання (нестача кисню, відсутність окислення) та підвищенні витрати цукрів для підтримки в анаеробних умовах. Швидко використовуючи залишки запасів вуглеводів та інших речовин, такі рослини вже через 7-10 днів жовтіють, а через 15 повністю втрачають колір та гинуть.
ЛЬОДЯНІ КІРКИ нерідко є причиною пошкодження або загибелі озимих.
  Розрізняють притерті та висячі кірки. Кожна з них може бути прозорою або мутною. Найбільш небезпечна притерта прозора кірка. Вона утворюється, коли при потеплінні сходить весь сніг та з'являється вода, яка з морозами замерзає. В залежності від глибини відтаювання ґрунту лід або щільно притирається до ґрунту, або сковує його на глибину відтаювання. В останньому випадку озимі опиняються вмерзлими в ґрунт, а так як теплопровідність льоду в 5 разів менша снігу, дія морозів та різких коливань температури на рослину посилюється, що приводить до вимерзання озимих.
Не менш небе